ЗОБ

ЗОБ (лат. struma) — збільшення щитоподібної залози, що викликає розбухання передньої частини шиї; син.: струма.

З. дифузний токсичний — З., що супроводжується випинанням очних яблук, як при орбітопатії Ґрейвса.

Етіологія, патогенез. Мають значення спадкові фактори, інфекції, інтоксикації, психічні травми. В основі патогенезу — порушення імунного «нагляду», що призводить до утворення аутоантитіл, які чинять стимулювальну дію, що спричиняє гіперфункцію, гіперплазію і гіпертрофію залози. Мають значення зміна чутливості тканин до тиреоїдних гормонів і порушення їх обміну. Симптоми зумовлені дією надлишку тиреоїдних гормонів на різні види обміну речовин, органи і тканини. Хворі скаржаться на дратівливість, плаксивість, підвищену збудливість, порушення сну, слабкість, стомлюваність, пітливість, тремор верхніх кінцівок і тремтіння всього тіла. Прогресує схуднення при збереженому чи навіть підвищеному апетиті. У хворих молодого віку навпаки може відзначатися збільшення маси тіла. Щитоподібна залоза дифузно збільшена; залежності між ступенем її збільшення і тяжкістю тиреотоксикозу немає. Зміни з боку органа зору: екзофтальм, як правило, двобічний без трофічних порушень і обмеження руху очних яблук, симптоми Грефе (відставання верхньої повіки від руху очного яблука при погляді вниз), Дальримпля (широке розкриття очних щілин), Мебіуса (слабість конвергенції), Кохера (ретракція верхньої повіки при швидкому переведенні погляду). До основних проявів тиреотоксикозу належать зміни з боку серцево-судинної системи — тиреотоксична кардіоміопатія: тахікардія різної інтенсивності, тахісистолічна форма миготливої аритмії (пароксизмальна або постійна), що у тяжких випадках призводить до розвитку серцевої недостатності. Рідко, переважно у чоловіків, пароксизми миготливої аритмії можуть бути єдиним симптомом тиреотоксикозу. Характерний високий пульсовий тиск унаслідок підвищення систолічного і зниження діастолічного АТ, розширення межі серця вліво, посилення тонів, функціональні систолічні шуми над верхівкою серця і легеневою артерією, пульсація судин у ділянці шиї, живота. Відзначаються також диспепсичні явища, біль у животі, у тяжких випадках — збільшення розмірів і порушення функції печінки, шлунка. Нерідко фіксують порушення толерантності до вуглеводів. При тяжкому тиреотоксикозі чи тривалому його перебігу з’являються симптоми недостатності надниркових залоз: різка адинамія, гіпотензія, гіперпігментація шкірних покривів. Частим симптомом З. дифузного токсичного є м’язова слабкість, що супроводжується атрофією м’язів, іноді розвивається параліч проксимальних відділів м’язів кінцівок. Неврологічне обстеження виявляє гіперрефлексію, анізорефлексію, нестійкість у позі Ромберга. У деяких випадках може відзначатися стовщення шкіри на передній поверхні гомілок і тилу стоп (претибіальна мікседема). У жінок часто порушується менструальний цикл, у чоловіків — знижується потенція, іноді розвивається дво- чи однобічна гінекомастія, що зникає після лікування тиреотоксикозу. У пацієнтів літнього віку тиреотоксикоз спричиняє зменшення маси тіла, слабкість, миготливу аритмію, швидкий розвиток серцевої недостатності, погіршення перебігу ішемічної хвороби серця. Часті зміни психіки — апатія, депресія, може розвинутися проксимальна міопатія.

Розрізняють легкий, середньої тяжкості і тяжкий перебіг захворювання. При легкому перебігу симптоми тиреотоксикозу нерізко виражені, частота пульсу не перевищує 100 ударів на 1 хв, маса тіла зменшується не більше ніж на 3–5 кг. Для захворювання середньої тяжкості характерні чітко виражені симптоми тиреотоксикозу, тахікардія (100–120 ударів на 1 хв), зменшення маси тіла на 8–10 кг. При тяжкому перебігу частота пульсу перевищує 120–140 ударів на 1 хв, відзначають різке схуднення, вторинні зміни у внутрішніх органах. У крові знижений рівень холестерину, підвищений вміст зв’язаного з білком йоду, рівень тироксину і трийодтироніну; рівень тиреотропного гормону низький. Поглинання ¹³¹J і ⁹⁹Т щитоподібною залозою високе. При рефлексометрії відзначають скорочення тривалості ахілового рефлексу. У сумнівних випадках проводять проби з тироліберином. Відсутність підвищення рівня тиреотропного гормону при введенні тироліберину підтверджує діагноз З. дифузного токсичного.

Лікування. Застосовують тиреостатичні препарати, радіоактивний йод і хірургічний метод. Основним тиреостатичним препаратом є тіамазол. За відсутності стійкого ефекту медикаментозної терапії, розвитку ускладнень (алергічні реакції, лейкопенія, агранулоцитоз при введенні тіамазолу), а також при тяжкому перебігу тиреотоксикозу, наявності миготливої аритмії після відповідної підготовки направляють на хірургічне лікування чи радіойодотерапію.

З. ендемічний (грец. endemos — місцевий; син.: воло ендемічне) — епідемічний для регіону З., переважно внаслідок низького вмісту йоду в ґрунті, а, отже, і в їжі. Відзначається у гірських місцевостях усього світу та в інших регіонах.

Етіопатогенез. Недостатність йоду в ґрунті, воді, рослинах спричиняє порушення синтезу тиреоїдних гормонів і розвиток З.

Клінічна картина. Визначається морфологічною формою, величиною щитоподібної залози та її функціональним станом. Розрізняють зоб дифузний, вузловий і змішаний. Клінічні прояви при З. ендемічному зумовлені як наявністю З., його величиною і розташуванням, так і зміною функції залози. Великий зоб може викликати стиснення прилеглих органів — гортані, трахеї. Виникають захриплість, кашель, утруднення дихання, напади задишки, особливо часті і тяжкі при загрудинному розташуванні З. Стиснення стравоходу спричиняє порушення ковтання, вен шиї — порушення кровообігу: розширення підшкірних вен, судин на грудях, відчуття напруження в голові при нахиленні, одутлість обличчя. Порушення дихання і застій у малому колі кровообігу, зумовлений механічним стисненням судин, призводять до розвитку «зобного серця», тобто гіпертрофії та розширення правих відділів серця. Залежно від стану функції щитоподібної залози розрізняють еутиреоїдний, гіпертиреоїдний і гіпотиреоїдний З. Найчастіше виявляють (близько 80% випадків) еутиреоїдний З., перебіг якого відбувається при нормальній функції щитоподібної залози. Гіпотиреоїдний З. частіше відзначають у гірських місцевостях. Він здебільшого має форму вузлуватого З. У жителів рівнинних районів зоб частіше характеризується дифузністю і симптомами гіпертиреозу (З. дифузний токсичний).

Діагностика З. ендемічного ґрунтується на наявності збільшення щитоподібної залози у жителя району, ендемічного по З.

Лікування. Дієта. Збільшення вмісту білків та обмеження жирів і вуглеводів, головним чином, легкозасвоюваних — меду, варення, цукру, виробів з борошна. Лікування консервативне (препарати йоду і тиреоїдних гормонів) та хірургічне — при великому або вузловому З. (субтотальна резекція щитоподібної залози). Ефективне лікування радіоактивним йодом.

Справочник-путеводитель практического врача. 2000 болезней от А до Я / Под ред. И.Н. Денисова, Ю.Л. Шевченко. — М., 2003; Терапевтический справочник Вашингтонского университета / Под ред. Ч. Кери, Х. Ли и К. Велтье. — М., 2000; Федеральное руководство по использованию лекарственных средств (формулярная система). — Вып. 4. — М., 2003.